Перелік дописів

Маю плани після війни створити іншу сторінку, а поки додавати окремі актуальні розповіді про біг сюди. 

 

2023 жовтень - Нічний Чорногірський Марафон 

2023 жовтень - Стара Гута. Синьогора 

2023 квітень - Вижниця. Гуцул трейл

2022 грудень - Брюховицький ліс. Трейл Святого Миколая
2022 листопад - Житомирські Вертикалі
2022 жовтень - Карпати. Синьогора

Нижче можна побачити перелік моїх старих оповідей про мандри. З того часу було чимало цікавого. Але про подорожі я нічого не писав, а про копаний м'яч писав у рамках проєкту Копанкомандри.

2014 червень - Київ. "Дніпровець ДВРЗ". Дарниця - Печерськ
2014 червень - Вінниця. Центральний. Вінниця - Поділля Хмельницький (demo)
2014 червень - Гостомель. Центральний. Десна Погреби - Мироцьке
2014 червень - Київ. РВУФК. ХІЛД-Любомир - РВУФК
2014 червень - Катюжанка. ім. Володимира Губського. Динамо-КВПУ - Рось
2014 травень - Лютіж. "Діназ". Діназ - Бровари
2014 травень - Київ. "Динамо" ім. Валерія Лобановського. Україна - Нігер
2014 травень - Київ. "Темп". Зірка - Батьківщина
2014 травень - Граундхоппінг. Київ. "Динамо" ім. Валерія Лобановського. Севастополь - Металіст
2014 березень - Граундхоппінг. Петропавлівська Борщагівка. "Козак-Арена". Чайка - Рубін.
2014 березень - Граундхоппінг. Київ. "Зірка Оболоні". Путрівка - Росичі.
2013 листопад - Граундхоппінг. Донецьк. "Металург".
2013 листопад - Граундхоппінг. Нова Каховка. "Енергія".
2013 жовтень - Граундхоппінг. Олександрія. "Ніка".
2013 вересень - Граундхоппінг. Мала Солтанівка. "Салтик".
2013 вересень - Граундхоппінг. Дніпродзержинськ. "Буревісник".
2013 вересень - Граундхоппінг. Дніпродзержинськ. "Металург".
2013 серпень - Граундхоппінг. Переяслав-Хмельницький. Стадіон ім. Валерія Лобановського.
2013 серпень - Граундхоппінг. Запоріжжя. "ЗАлК" ім. Олександра Смоляницького.
2013 серпень - Граундхоппінг. Запоріжжя. "Славутич- Арена".
2013 серпень - Граундхоппінг. Бориспіль. "Колос".
2013 липень - Граундхоппінг. Полтава. "Ворскла" ім. Олексія Бутовського.
2013 липень - Граундхоппінг. Охтирка. "Нафтовик".
2013 липень - Граундхоппінг. Чернівці. "Буковина".
2013 липень - Граундхоппінг. Ніжин. "Спартак".
2013 червень - Граундхоппінг. Чернігів. "Хімік".
2013 червень - Граундхоппінг. Кіровоград. "Зірка".
2013 травень - Граундхоппінг. Канів. "Магніт".
2013 травень - Граундхоппінг. Харків. "Динамо".
2013 травень - Граундхоппінг. Харків. "Сонячний".
2013 травень - Граундхоппінг. Умань. "Уманьферммаш".
2013 квітень - Граундхоппінг. Київ. Стадіон НТУУ "КПІ".
2013 квітень - Граундхоппінг. Київ. "Динамо" ім. Валерія Лобановського.
2013 квітень - Граундхоппінг. Черкаси. Центральний.
2013 квітень - Граундхоппінг. Київ. НТБ "Динамо".
2013 березень - Граундхоппінг. Київ. НСК "Олімпійський".
2013 лютий - Зимові Карпати.

2012 листопад - Граундхоппінг. Полтава. "Локомотив".
2012 листопад - Граундхоппінг. Хмельницький. СК "Поділля".
2012 вересень - Граундхоппінг. Фастів. "Машинобудівник" ім.В. Качановського.
2012 - Граундхоппінг Київщиною.
2012 березень - Граундхоппінг. Буча. НТК "Оболонь".
2012 березень - Футбольний туризм. Щасливе, Миколаїв, Маріуполь.

2011 листопад - Біла Церква. Арсенал - Динамо-2
2011 жовтень - Граундхоппінг. Плиски. Та відвідання Ніжина і Крут.
2011 вересень - Південні фортеці.
2011 серпень - Граундхоппінг. Новоград-Волинський. "Авангард".
2011 червень - Граундхоппінг. Мурманськ. Центральний.
2011 червень - Граундхоппінг. Санкт-Петербург. "Петровський".
2011 червень - Граундхоппінг. Калінінград. "Балтика".
2011 червень - Північ. Східна Прусія, Санкт-Петербург, Виборг, Карелія, Мурманськ.
2011 лютий - Навколо Чорного моря. Частина третя.
2011 лютий - Навколо Чорного моря. Частина друга.
2011 лютий - Навколо Чорного моря. Частина перша.

2010 жовтень - Чернігів. Десна - Чорноморець-2
2010 липень - 10 днів автостопу Україною
2010 червень - Автостопні вихідні в Білорусі. Брест та Бобруйськ.
2010 травень - Поділля, Одеса, Молдова, Придністров'я
2010 березень - Автостопом в Ужгород

2008 вересень - Київ. Оболонь - Прикарпаття
ПС. Це повний список дописів, тому "далі" натискати немає сенсу (просто не можу прибрати цю фішку).

Нічний Чорногірський Марафон. Осінь – 2023. Medium – 56 км.

 

Нічний Чорногірський Марафон. Осінь – 2023. Medium – 56 км.

    Без перебільшення культовий гірський забіг. Опівнічний старт у Квасах, підкорення семи найвищих українських гір та фініш у Дземброні. Життя нині мінливе й спонукає хапатися за кожну можливість. Обережний раціоналіст в мені відкладав нічний забіг на літо наступного року. Але щойно відкрилась реєстрація на цьогорічний осінній НіЧМ, я не вагаючись застрибнув у пригоду! Дистанція Light мене не зацікавила, адже не включала усі двотисячники та й фінішувати довелося би одразу після сходу сонця пропускаючи красу ранкових гір. Врешті решт і відстань бездоганна для наступного кроку після 50 км Синьогори.

    Від моменту реєстрації до дня старту в своїх думках я пройшов шлях від «це божевілля!» до обґрунтованої впевненості в собі та бачення того як долатиму маршрут. Цьому посприяв добре відомий чорногірський чугайстер, котрий розставляючи розмітки на маршруті, попутно домовився з небесною канцелярією про добру погоду для бігунів. Достатньо тепло та без опадів із туманом на хребті – прекрасно.

    45 учасників на моїй дистанції та 16 на коротшій. Зі старту одразу потупотіли вгору на Петрос. Всі рухалися вервечкою, що потроху розтягувалася. З часом ліхтарики найспритніших бігунів стали майоріти вище, наче десь у небі. Але що більше висоти ми набирали, то густішим ставав туман, аж поки видімість не стала сягати метрів п’яти. Ця містична атмосфера спершу насторожувала, але згодом почала чарувати. На Петросі опинився о пів на третю ночі. Дізнався про це із таблички, яка раптом виринула з туману. Отож на однойменне пиво від «Ципи» я вже напрацював, хе-хе. Спуск з Петроса був різким та досить технічним. Далі якась ділянка, якої я не дуже й пам’ятаю. Біг став настільки природнім станом для мене, що мозок згідно свого біоритму все одно намагався подрімати. Отак на автопілоті дістався першого КП на 19 кілометрі. Оливки, огірочки, консервовані ананаси, оновлення ізотоніку і гайда далі на Говерлу!

    Чи десь тут, чи ще раніше почався сильний вітер. Ба ні, вітрюган! Напрямок був постійний – з правого боку під прямим кутом. Це не заважало бігти, але тріпало одяг, підбивало палички та дещо втомлювало морально. Добре, що моя простенька куртка з Декатлону впоралася із захистом від стихії. Вітер не вщухав взагалі, від нього можна було лише ненадовго сховатися, коли стежка відводила на не підвітряний бік. Час від часу я чув голоси. Спочатку здавалося, що це хтось із бігунів позаду мене. Але я озирався й нікого не бачив, отже це був вітер. Чи то він сам їх творив, чи приносив чиїсь розмови здалеку, чи це був шепіт гірських духів. В будь-якому разі мені було цікаво і аж ніяк не моторошно. Я почувався своїм у цьому чарівному світі.

    Підйом на Говерлу досить широкий і без чіткої стежки. Світловідбиваючу розмітку крізь туман я бачив не часто. Орієнтувався то за статичною гірською (біла фарба на камінні), то просто за відчуттями. Врешті решт, якщо просто рухати вгору, то так чи інакше потрапиш на Говерлу. Разом із двома іншими бігунами підкорюємо вищу точку України. Так, краєвидів звісно ніяких, але відчуття неординарності подорожі багато вартує. Побувати на Петросі та Говерлі вночі та ніц навколо не побачити – оце забава!

    Через надмірне використання дальнього світла ліхтарик перейшов в режим збереження енергії. На технічній ділянці із слабким освітленням я дещо сповільнився. Мав другий акумулятор, але міняти його на відкритій ділянці проти потужного вітрюгану не хотів, тому зробив технічну зупинку лише коли опинився на тихій стежці. Але навіть із відновленим світлом трохи збився зі шляху, додатково пробивши вершину Під Ребрами, тому прибіг до наступного КП із іншого боку. Хвилинку відпочив від вітру у наметі, випив чаю та дізнався, що йду на місці вище середнього – непогано!

    Була шоста ранку. Шість годин бігу вночі! Я гадав, що вони тягнутимуться нескінченно довго, але натомість пролетіли наче кілька годин. Подальший шлях пролягав Чорногірським хребтом з незначними перепадами висоти та подальшим збиранням решти двотисячників.

    Трохи відбіг з КП, та почалося диво. Спершу мені здалося, що хтось позаду й здалеку світить потужним ліхтарем. Простір на обидва боки від мене почав змінюватися. Я неначе біг високим мисом, а навколо мене розливався океан, з безодні якого пробивалося блакитне світло. Поволі й поволі його ставало все більше. Я чарувався, радів та навіть щось вигукував, вітаючи довгоочікуваний ранок! Ці миті, ці відчуття неможливо сповна передати словами. В оточенні туману та цієї блакиті гірського світанку забіг на Гутен Томнатик. На цій вершині океан оточив мене вже із трьох боків, наче я добіг до краю мису. О сьомій ранку вимкнув ліхтарик та поринув у наступний розділ пригоди. Розпочався другий забіг, зовсім не такий, як попередній нічний.

    Вітрюган гнав туман у одному напрямку то великими хмарами, то меншим клапотями. Видимість стала суттєво кращою, але постійно змінювалась. Сонце вийшло з-за обрію та крізь туман залило весь простір м’яким золотим світлом.

    Як можна бігти сім, вісім, десять чи більше годин? Та ніяк, так довго бігти просто не стане сил. А що як пливти чарівним світом, який живить тебе своєю енергією? Я не стежив за відстанню і не завжди знав котра година. Часу та відстані тут не було, вони йшли паралельним світом.

    Все це красиво, але врешті решт я земна істота, а не дух гір, тому з наближенням Попа Івана почав таки відчувати втому. Але це відчуття прийшло саме тоді, коли треба. Все ж до фінішу лишалося не так і багато. Піп Іван – то мій знайомий з весни. Отож він по-дружньому з мене кепкував, то показуючись з туману, то зникаючи, коли я наближався. Цю вершину важко з чимось сплутати, адже на ній знаходиться досить масштабна будова колишньої обсерваторії. Але я плутав чи не кожну велику кам’яна брилу з нею. Надто сильно хотів нарешті дістатися верху. Це не могло тривати вічно, отож я таки отримав свою винагороду з чаю та «Кока-Коли» на останньому пункті харчування.

    Гутин Томнатик та Піп Іван – дві вершини, на які бігуни сходили та спускалися однією стежкою. Це дозволяло зрозуміти відставання та відрив від інших бігунів. Я не мав реальних шансів покращити свою позицію, але міг втратити, якби переслідувачі добре прискорилися. Хоча весь забіг проходив із насолодою від гір, але з наближенням фінішу наростала втома, тому спортивна конкуренція – це те, на що перемикаєшся, аби мотивувати себе на останніх кілометрах. Подальший маршрут був мені знайомим із весняного забігу, щоправда різниця в порах року та напрямку бігу все одно додавала цікавинки. Спуск зі Смотрича до полонини був стрімким, кам’яним, з корінням дерев, коліна від того починали стогнати, але вищезгадана спортивна мотивація та ейфорія від пройденого шляху рухала мене вперед. Вітаючись з ранковими туристами добігаю донизу в село Дземброня. Я гадав, що до фінішу лишалося зовсім трішечки, але останні 4 кілометри ґрунтовкою здалися вічністю. Фініш у кемпі «Білий Слон». Все. Між стартом у Квасах та фінішем неначе минуло окреме життя.

  

 ПС. Замість того, аби бути розбитим від безсонної ночі та втоми я почувався достатньо добре. Двічі сходив до сауни, подрімав менше години, поїв, випив «Петросу» та ліг спати за звичайним розкладом. Нічого надзвичайного зі мною не сталося. Втома в ногах була не такою сильною, як після Синьогори. Наступного дня був трохи сонним, ото й усе. Чи це я не випадково вскочив до ультрабігу, чи не така вже й складна ця нічна Чорногора – час покаже. Але я досі завмираю із загадковою посмішкою, коли з пам’яті виринає нічний туман, передсвітанкове небо, золоті схили Чорногори та всі її двотисячники: Петрос, Говерла, Ребра, Гутин Томнатик, Бребенескул та Піп Іван.

    ПС2. Подяка волонтерам за підтримку на КП та організаторам за вищий рівень проведення забігу!

Відстань: 56 км

Набір висоти: 3240 м

Час: 11:39

Місце: 19/45 (загальне), 16/36 (чоловіки)

    Фото: Черевайко Іван