Умань. "Уманьферммаш".
Травневі вихідні – це завжди файно. Я не пам’ятаю, щоб в ці дні хоч колись була погана погода. Чудова нагода нарешті вирватись зі столиці і помандрувати, збираючи нові стадіони. З самого ранку я ризикував не втигнути на матч, але оперативно поробив все, що мав. Стрибнув за кермо і помчав на одеську трасу. Через масовий від’їзд народу на південь, довелося постояти в заторі на виїзді з міста та навіть на самій трасі. Але за Білою Церквою потік потрошку розсмоктався по дачах, і я впевнено поклав ногу на газ. До речі, з Києва до Умані підкинув луцьких автостопщиків. Приємно нарешті віддячити автостопній вдачі, яка супроводжувала мене не одну і не дві тисячі кілометрів. Трохи запізнююсь на початок гри, але виявляється, що я щось наплутав: старт гри о 16-ій, а не о 15-ій! Тож неочікувано отримую майже годину часу до гри. Дістаю камеру, роблю знімки входу на територію, та втигаю зробити одну панораму і бачу на екранчику «battery low»… Приїхали. Під таким сонечком міг би влаштувати неабияку фото сесію арени, але не судилося… Стадіон цей існує аж з 1 липня 1923 року. Протягом майже всієї своєї історії він носив ім'я Котовського. Сьогодні до складу спорткомплексу "Уманьферммаш" крім футбольного стадіону, входять тенісні корти, волейбольний та баскетбольний майданчик, суттєво оновлені в 2004-ому році за фінансування підприємства Уманьферммаш та Маріупольського металургійного комбінату ім. Ілліча. Також було додано запасне поле із штучним покриттям. Кілька років після ремонту стадіон звався "Іллічівець-Умань", лиш у вересні 2011-ого отримавши комерційну, але милозвучнішу за попередні назву "Уманьферммаш".


Відомо, що в Умані є фанати. Особисто я бачив їхні каракулі на стадіоні в Бучі, тобто хлопці не просто ходять на домашки, а й виїздів не бояться. Звісно ж я розраховував побачити їх в дії, але… де вони цього дня?! Невже всі роз’їхались і ніхто не спромігся підтримати команду? Розчарування та й годі. На щастя, приємною виявилась місцева публіка. Хоч глядачів і небагато було, близько 400-500, але вони створювали гарну атмосферу. Народ у футболі тямущий, іноді щось скандуючий, і на всю трибуну гравців не матюкаючий, за команду щиро вболіваючий. Що найбільше здивувало, то це рівень гри команд. Та вони в другій лізі щонайменше в середині таблиці трималися б! Але футбольна система у нас настільки безглузда, що таким клубам, як Уманьферммаш та Зоря Білозір’я краще бігати в обласних змаганнях ніж підніматись вище і наштовхуватись на договірні матчі та ризик банкрутства… Є надія, що ПФЛ найближчим часом проведе реформу, бо за нинішнього стану справ український футбол швидко зкотиться до дідька. Гра проходила більш менш рівно. Гості були активнішими в перші хвилини і швидко повели в рахунку, але господарі відігрались і в другому таймі вийшли вперед. Після чого захисник Зорі на прізвище Зоря залишив поле за фол останньої надії. Уманці скористались цим, закинувши ще два голи. Якби не це вилучення, все могло б бути інакше. Цілком задоволений стадіоном і грою, купляю місцевий квас (ціна: 4 грн, даю 20, дівчина рахує решту на калькуляторі…) і стартую додому.