Це був мій другий візит на домашню гру Оболоні (за тиждень перед тим я підтримував тут Десну). На той момент клуб тричі поспіль посідав третє місце в першій лізі і тому наче навмисно вийти до ліги вищої. Можливо це було пов’язано із будівництвом нової трибуни. Вона була вже готова приймати глядачів, але оскільки клуб впевнено йшов до підвищення в класі, з відкриттям вирішили почекати до нового сезону.
Варто зазначити, що рух Оболоні часів першої ліги м’яко кажучи був ніяким. 15-20 чоловік на домашніх матчах, які мали звичку залишати гостьовий у перерві і повертатись в середині другого тайму. Саме тому світлини банерів без фанатів.
Прикарпаття підтримувало восьмеро гостей. При собі мали великий лицьовий банер. Приємно було бачити, що гравці безпосередньо контактують зі своїми фанатами в ігровий і неігровий час. Чудовий приклад того, як в клубі грають хлопці «із сусіднього будинку». Команда потішила виїздюків нічиєю, що за даного турнірного положення (аутсайдер в гостях у другої команди), було добрим результатом.
