Переяслав-Хмельницький. Стадіон ім. Валерія Лобановського.

В Україні є два стадіони, що названі на честь Валерія Васильовича Лобановського. Про перший знають всі, а от другий «заховався» в Переяславі. Про існування в цьому славному місті футбольного клубу мені не відомо (бо його і справді нема). Але стадіон не стоїть без діла – тут грає Артилерист із Дівичок. В цьому селі розташовується навчальний артилерійський полк, звідси і назва клубу. Проте, фінансується команда не армійцями, а «Нивою Переяславщини», підприємством, що займається розведенням свиней. У Баришівки все простіше – просто собі молода команда місцевих хлопців. Ця команда за весь чемпіонат спромоглась здобути лише одне очко, програвши 10 матчів. Артилерист же мав 16 пунктів. Перед матчем насторожувало те, що минулого тижня баришівці не поїхали на виїзд в Бишів і отримали технічну поразку. Але Переяслав до них значно ближче, тож варто було сподіватись, що цю гру вони все ж зможуть відвідати. Я хвилювався чи відбудеться гра, бо другий поспіль «облом» я б не пережив…

Тут трохи відійду від теми. Минулої суботи я поїхав в Малу Солтанівку, там черговий матч чемпіонату Київщини мали зіграти Путрівка та Діназ. Інформація про це з’явилась на сайті КОФФ в п’ятницю, тобто за день до гри. Приїхавши на стадіон, ніяких слідів гри виявлено не було. Згодом виявилось, що команди вирішили зіграти пізніше, бо в понеділок Путрівці тре’ було грати півфінал кубка області. Сайт футбольної Київщини начебто і інформує про матчі, але при тому в останній момент та не завжди правдиво. Створюється візуальний ефект піклування про глядача (і граундхоппера, хе), але на ділі часом вилазять такі от «підстави». Щодо самих змагань, то в ступор мене загнала турнірна таблиця перед стартом другого кола змагань: серед усіх команд, з’явилась така собі «Оболонь-Бровар-2» із нулем в стовпчику проведених матчів (в той час, як всі інші зіграли по 15 ігор). Ця команда тепер грає з усіма на рівних… Коли вони набігають ще 15 матчів першого кола і як на це дивляться інші учасники змагань? Чи дубль пивзаводу не збирається їх грати… Дозаявка команди посеред чемпіонату… Чому не в другу лігу, а одразу у вищу… Бабло перемагає всьо? Чи може у КОФФ просто відсутній регламент. Цікаво що про це скаже федерація Київщини… Слідкуйте за оновленнями, ги. Але що би вони не відповіли, в будь-якому разі… Ну, що це за херня?! І не кажіть тепер, що ПФЛ – це базар-ліга.

Але повернемось до Переяслава. Я прийшов на стадіон за годину до гри. Пофотографував і став чекати. Спершу на полі була лише команда господарів. Через деякий час прилетіла інформація, що гості їдуть («ура!» -, подумав я!). За п’ятнадцять хвилин до гри вони і справді приїхали. А на п’ятій хвилині гри з’явились арбітри, розпочавши гру із семихвилинним запізненням. Комусь то дрібниці, але не мені. Бо матч мав початись о 17:00, а остання маршрутка до Києва відправлялась о 19:00. Отож, через це запізнення я мусив залиши матч до його закінчення (до автостанції ж іще хвилин 10 бігти). За все життя такого не робив, якою б не була гра і рахунок, а тут…ех, прикро. Гра видалась цікавенькою. Гості, начебто безнадійні аутсайдери, забили гол з пенальті в середині першого тайму, і взялись злагоджено оборонятись ще й гострими контратаками відповідати. Артилеристи індивідуально діяли краще, але командної гри ніяк зліпити не могли. Так і бігали всю гру. На 83-ій хвилині, коли господарі все сильніше починали насідати на ворота Баришівки, а я якраз підкрався до виходу і готовий був починати забіг на Київ, суддя не поставив очевидний одинадцятиметровий у ворота Дівичок. Тренери баришів чан волали на весь стадіон. Але, на щастя, справедливість перемогла і гості все таки довели матч до заслуженої перемоги. Про це я дізнався лише в понеділок. А до того, переймаючись долею матчу, не міг заснути дві доби…

Про стадіон. Ось такий він: дві трибуни вздовж поля. На них встановлені лави, старенькі, але пофарбовані. Загальна місткість - 1620 глядачів (згідно з моїми суб'єктивними підрахунками). Бігові доріжки викладено із різнокольорових гумових «пазлів», що помітно звеселяє загальний вигляд арени. На території також є покинутий хокейний майданчик, зачинені туалеті, турнікети в гарному стані та ще друга галявина для ногом’ячу. Варто відзначити освітлення: дві з чотирьох башт мають ліхтарі, одна стоїть пуста, а ще одна валяється за трибуною. Ще один стадік пробито, оле-оле-оле. Далі буде…

Запоріжжя. "ЗАлК" ім. Олександра Смоляницького.

Цього дня в Запоріжжі одночасно проводилось одразу три гри. Я обрав саме цю, бо приваблював стадіон без бігових доріжок. Дана спортивна споруда належить до Запорозького алюмінієвого комбінату,а Олександр Смоляницький – ветеран і меценат запорізького футболу. Ось така розшифровка назви. Трибуни вздовж поля криті і мають 595 пластикових сидінь (мізерна частка з яких вже без спинок; також подекуди сидіння демонтовані чи виламані повністю, тому в ідеалі місткість стадіону могла б бути трохи більшою – приблизно 620 глядачів). Стадіон оточено залізною огорожею, завдяки чому створюється неповторна атмосфера знаходження у клітці. Для того щоб мені зручніше було зробити панорамний знімок, за одними з воріт стоїть трап до не функціонуючого неелектронного табло. Для такої невеличкої арени здалась незвичною наявність непоганих тренерських лав, хоча наразі вони у покинутому стані…

Вектор – клуб із села, що знаходиться біля околиці Запоріжжя. Нинішній лідер чемпіонату.

Токмак – середняк, у якого, судячи із соціальних мереж, починають з’являтись фанати. На жаль, до виїздів вони ще не доросли. У клубу є емблема, що мене естетично приваблює, бо переважна більшість обласних клубів їх не має. Хоч якісь би робили…

Отож, завдяки емблемі симпатії мої були на боці гостей, але з середини до кінця другого тайму вони пропустили чотири голи, і інтрига в матчі вмерла. В другому таймі Вектор забив ще один. У гостей за всю гру лише один гольовий момент.

Я нарахував 40 глядачів, ледве не всі вони – друзі або родичі футболістів.

Підсумок. Вперше відвідав чемпіонат несусідньої до Київської області. Завдяки стадіону було цікавенько.

Запоріжжя. "Славутич-Арена".

Вступ.

Для відвідання Запоріжжя я чекав саме на цей матч. З недавніх часів фанати обох клубів люто ненавидять одне одного. В позаминулому сезоні клуби зустрілись у першій лізі. В першому колі була битва за McDonald`s в Запоріжжі. В другому ж «теплий» прийом чекав на металургів в Криму. До того ж, у надважливій грі за вихід до вищої ліги Металург засудили на полі, а форвард моряків Кузнецов забив переможний м’яч рукою, у чому потім «засцяв» зізнатись в інтерв’ю. Ця передісторія стала сюжетом промо-ролику запоріжців, який ті запустили на місцевому телебаченні. Схоже, що це дало результат, і в будній день на трибунах Славутич-Арени зібралось чимало глядачів (сайт УПЛ дає 10000, але насправді 8500-9000). Ось цей ролик:

Стадіон – 5 балів.

«Славутич-Арена» будувалась у 2004-2006 рр. на місці застарілого «Металургу». 26 липня відкриття арени припало на матч із Динамо. Тоді біло-сині зіпсували запоріжцям свято, забивши п’ять сухих голів. (А через два з половиною роки Металург зіпсував свято дніпрянам, несподівано обігравши їх у першому матчі на їхній новій арені). Стадіон, на мою скромну думку, чудовий. Має він 11883 місця. Між трибунами і полем лише кілька метрів, акустика дуже добра. Сектори господарів та гостей зручні для розвішування банерів та організації шоу. Підходи до трибун продумані і розділені решітками. Це допомагає уникнути скупчень людей при вході-виході, проте і грає за сили зла, коли ті намагаються не допустити фанатів на гру. До речі, арена знаходиться за адресою: вулиця Лобановського, 21.

Гра – 4 бали.

Схоже, що гравці обох команд також не дуже люблять одне одного. Билися вони на славу. До жорстокості не доходило, бо футбольні правила нині дуже «ніжні», а давати суддям привід проявити себе ніхто не хоче. Але в ігровому плані футболісти справді старались. Перший тайм склався поганенько для господарів – 0:2. Але в другому вони зібралися і видали гарний футбол, де брак майстерності компенсувався бажанням врятувати гру. І вони її врятували – 2:2! Не часто в нашому футболі можна побачити «камбеки», бо такий сценарій непросто розіграти…

Фанати Севастополя – без оцінки.

В першому таймі на гостьовому сектору зібралось 120 вболівальників, якісний склад яких викликав у мене подив. Заряди прості, звук слабенький… Але я все зрозумів, підійшовши до гостьового сектору з іншого боку: всіх виїздюків, що їхали своїм ходом, тримають там, на матч же потрапили лише «клубно-автобусні» гості. Не так давно маріупольці не змогли зайти на цей стадіон через відсутність заявки від свого клубу. Але тут ситуація виявилась заплутанішою, і схоже, що винне в усьому керівництво Севастополя, а не новий регламент. Ось стаття від гостя, що не потрапив на гру: [ru] . В другому таймі гостей стало на 40 чоловік більше, отже можливо хтось все таки прорвався, але загальної картини це майже не змінило. Шкода, адже на стадіоні було б цікавіше, якби всі севаси потрапили на гру…

Фанати Металурга – 5 балів.

…Але і без них було на що подивитись. Запоріжці звично для себе зайняли нижню половину двох секторів за західними воротами. Ненависть почалась з перший хвилин гри. Особлива увага приділялась «улюбленцю» Кузнецову, який у першій половині бігав якраз ближче до трибуни господарів. Засранець не міг не чути як його принижують, проте спромігся забили гол. Різноманіття привітань гостям також було широким, доходило навіть до перекличок із центральними трибунами «дави говно». Загалом звук дуже хороший, «безхатченки» (ги-ги) викладались на повну і в купі із акустикою виходило дуже і дуже гучно. На їхніх секторах були й фанати з Кривого Рогу (Jolly Crew). Їх підтримали зарядом «Кривбас». Друга половина гри продовжилась такою ж шаленою звуковою підтримкою, але запам’ятається безперечно піротехнікою! На початок тайму вроцлавські вогні, стробоскопи і роза Сеавастополю підсвітили своїм вогнем банер «тільки вперед». Потім на перший гол запалало кілька файєрів. І це були просто дрібнички в порівнянні із тим, як металурги запалили втретє у кінці зустрічі! Кількість «факелів» порахую після того, як УПЛ випише штрафи, не допомагатиму паскудам :)

Підсумок.

Було весело! З точки зору граундхоппінгу – гарний футбольний стадіон і гра, не зіпсована суддівством і корупцією. З точки зору ультри – сильний виступ фанів Металурга, але, на жаль, відсутність основного складу севастопольців із сучасно-футбольних причин.

На останок.

Оскільки потяг привіз мене о сьомій ранку, я взявся обійти деякі стадіони Запоріжжя. Зазвичай я не заходжу на стадіони, на яких немає гри, але робити мені було нічого (туристична програма планувалась на суботу та неділю).

1. «Торпедо» (офіційна назва: «ЗАЗ»). Колишня домашня арена запорізького Торпедо. Також під час перебудови свого стадіону, тут тимчасово грав Металург. Зараз команда заводу іноді бігає тут на півполя. Газон підтримується в гарному стані, трибуни –ні.

2. «Мотор Січ» (стара назва: «Стріла»). Стадіон однойменного заводу авіадвигунів. Тут грає команда «Мотор» (чемпіонат області). На трибунах - дерев'яні лави.

3. «Локомотив». Колись тут виступав запорізький клуб Віктор (друга ліга). Зараз це – домашня арена клубу Спартак-КПУ (також грає на області). Я спершу подумав нехороше про цю абревіатуру, але розшифровується вона як «Класичний приватний університет», фух. На одній з трибун - дерев'яні лави, на іншій - лише кріплення для них.

4. «ЗАлК» ім. Олександра Смоляницького. Див. звіт Вектор - Токмак.