Олександрія. "Ніка".

Бабине літо подарувало чудову сонячну погоду Наддніпрянській Україні. На дорогу Київ-Кременчук-Олександрія пішло чимало часу, тож я зайшов на стадіон і дістав камеру лише за півгодини до стартового свистка. В перший день літа я побував, так би мовити, на першій дії вистави в Кіровограді. Тепер на мене чекала друга. До обох команд я ставлюсь нейтрально, тож звіт буде максимально неупередженим.

Стадіон «Ніка» на 70% накритий дахом. Все новеньке, чистеньке і сучасне. Лише через минулу наявність бігових доріжок трибуни далеченько від поля, з перших рядів за грою слідкувати не дуже зручно, та й верхні не так вже й високо. Але натомість акустика дуже пристойна. Цікаво, що глядачі можуть вільно пересуватись навколо поля. Наявність акредитації по суті лише дозволила зекономити 5 гривень за вхідний квиток, а ходити між фанатськими секторами і фотографувати міг би і будь-хто з глядачів. Трибуна господарів знаходиться за південними воротами. Гостьовий сектор – за північними. Останній має 549 сидячих місць, відповідно виїздюків туди може набитись в півтора рази більше. Але наймасовіше сюди приїжджали лише 360 фанатів із Харкова (грудень 2012 року).

Гра видалась нудною. Хіба що господарі двічі влучали в поперечину. Але за подіями на полі я не дуже й слідкував. Більше цікавили фанати. Розпишу підтримку за пунктами.

Кількість. Олександрія: 150 чоловік. Зірка: 179.

Звук. Обидві сторони фанатіли повним складом, мовчки практично ніхто не стояв. Трохи гучніше звучали кіровоградці. Певно, що за рахунок кількісної переваги та виїздного настрою.

Репертуар. А от тут віддам перевагу олександрійцям. У жовто-чорних заряди складніші і української мови в них більше. Щодо принизливих речей і матюків, то їх було чимало з обох сторін. Не сподобалось. Звісно це війна, але час вже переходити до вишуканіших образ.

Візуалка. Олександрія. Наприкінці першої половини зустрічі вони показали гостям текстовик (див. фото). Дикуватим місцевим кузям сподобались. Кіровоградці ж просто відзначили поетичні навички ворогів зарядом, навряд чи їх зачепили ці рядки. В другому таймі жовто-чорні дістали 11 розтягів та 14 прапорів і прикрасили це дійство зеленими та жовтими димами. Дворучники через певний час склали, але знамена кольорів клубу та України використовувались аж до кінця гри. Банерна лінія в обох клубів була слабенькою. Натомість було по червоно-чорному стягу з обох сторін.

Зірка. У гостей було 19 прапорів, що використовувались протягом всього матчу. На початку першого тайму гості двічі запускали касові стрічки. На початку другого хлопці із Howl-Volcano розгорнули банер зі своїм гербом та підняли навколо нього модулі. Просто, але для виїзду цілком прийнятно. І всі разом. Оскільки команди так і не спромоглись потривожити сітку воріт, обидві сторони запалили піро на 88-ій хвилині. Коли палять з двох кінців стадіону – це дуже гарно. В олександрійців понад двадцять стробоскопів доповнених фаєрами (один з яких горів так довго, що палій мабуть закумарився його тримати). У кіровоградців вроцлав, дим, фаєри та кілька стробів. Чудове завершення дербі.

Сірі. Перед грою темні сили поштовхались із фанатами жовто-чорних через знайдене піро. Але нікого у підсумку не забрали. У другому ж таймі кіровоградці покидались сидіннями. Там і провокатори дістали, і пожежники водою поливали, і сірі чіплялись. У хлопців просто накипіло.

Сектор 7. Це чорна пляма матчу. Звичайний собі фан-клуб начебто. Але коли вгледілись і вслухатись, то діти шкільного віку, які під керівництвом кількох дорослих мужиків заряджають «сасали, сасёте» і «уёбывай атсуда» спричиняють культурний шок… В другомі таймі ця зграйка перекочувала на фанатську трибуну, і жовто-чорні не встигли запобігти вторгненню. Здається декілька фанатів залишили трибуну подалі від такого сусідства.

Підсумок. Хоч нічого надзвичайного і не сталось, але обидва рухи відфанатіли на рівні. Гості виглядали сильніше, господарі гарніше. Дякую за увагу. Воюйте ще.