Київ. НСК "Олімпійський". Новий сезон розпочав із матчу в Києві. Незвичність його була в тому, що вперше я був на грі рідного клубу в якості гостя. Я відділився від руху, і за нинішнього стану справ в клубі та українському футболі результати Динамо мене не турбують. Програватимуть чи виграватимуть гравці в біло-синій формі, байдуже, бо це не те Динамо, в яке я закохався... Отже. На стадіон прийшов за півтори години до початку дійства. Необачно переїв напередодні, тож довелось випробувати підтрибунні туалети. Величезні зали з десятками місць для пі-пі, і жодної людини крім мене. Для своїх справ обрав кабінку із стікером шведського Юргордена. За доглянутість та прикольні сушарки для рук, санвузол отримує тверду п'ятірку. Весь час до гри провів на верхньому ярусі, слухаючи музику (на Олімпійському лунає нічогенька рок-підбірка, тут доклали руку фанати) та міркуючи про футбол чи скоріше те, що від нього лишилось. На початок гри ультрас Динамо продемонстрували текстівки проти чемпіонату СНД. Особисто мені здається, що це - порожні балачки, навіть не варті уваги. Підтримка почалась із шести поспіль зарядів чужинською мовою, великий мінус обличчю української ультрас-сцени. Загалом, з мого місця господарів чув добре, але розмито. Не знаючи слів, я б напевно не розумів би змісту зарядів навіть середньої складності, не кажучи вже про складні пісні. Звук розсіюється у величезній чаші арені. Можна припустити, що на протилежному боці поля чути лише нерозбірливий гомін. Гості з Кривого Рогу прибули у складі 32-ох чоловік без жодного банеру. Зовсім їх не чув, але не через те, що вони не старалась, акустика ж - лайно. В перерві публіку розважали клоуни із гурту Kozak System. Вийшли на поле і стрибали під фонограму зі своїми інструментами наче дурники. Українським гуртам звісно ж бракує розкрутки, але краще вже зовсім не брати до рук інструментів ніж опускатись до рівня розфарбованих поп-зірок. Про гру. Динамо на полі грало паскудно. Так, вони були сильніші за суперника, створювали моменти і все таке. Але іноземні заробітчани відпрацьовували свої контракти бережучи свої дорогоцінні ніжки. Тому, на мій погляд, саме через брак їхньої самовіддачі команді не вдавалось дотискати суперника в завершальній стадії атак. Все ж забивши по перерві єдиний гол, команда заграла ще млявіше, і криворіжці заслужено цим скористались. Нічия по грі. Перемагати, достатньо цього не бажаючи, виходить вкрай рідко. Після гри лише Шовковський подякував за підтримку, єдиний і останній із вихованців Валерія Васильовича. Криворіжці ж раділи разом із своїми нечисленними виїздюками. Привід такий випадає нечасто, адже із 21-єї зустрічі із динамівцями червоно-білі спромоглись не програти лише втретє.