Трейл Святого Миколая - 2022 (24 км)
До цього забігу я підходив у значно кращій формі, ніж до Житомирських Вертикалей. Коліна вже не турбували, тож я мав можливість постійно бігати в лісі: щоразу не менше десяти кілометрів, у зимових умовах та із гарним темпом. Також приділяв увагу диханню крізь баф.
Трейл Святого Миколая мав відбутися в Брюховицькому лісі біля Львова. Два кола по 12 км. Набір висоти та загалом сама місцевість дуже подібні до лісу Голосіївського.
За тиждень до події сталася зі мною пригода, через яку я міг і не поїхати до міста Лева. У неділю я дістався Голосіївського лісу на головне тренування з метою набігати кілометрів 20 і набрати метрів 600-700 по снігу. Але втрутилась плюсова погода, та той факт, що я взув не ті кросівки. В підсумку діставшись досить віддаленої точки свого маршруту, я наскрізь промочив ноги, тому мусив терміново повертатися до машини сушитися та грітися. Біжучи назад із німіючими від холоду ніжками, я сварив себе, подумки готуючись до того, що замість потягу до Львова лежатиму застуджений під ковдрою. Але прориваючись крізь туманний ліс на додатковому адреналіні (адже в певний момент я ще й не був певен стосовно свого місцезнаходження) я все таки розігрів ноги, тому коли дістався пересувного пункту незламності, вони вже не були критично холодними. Отож я таки не застудився, і не зірвав сам собі подорож.
Забіг припадав на наступну після того неділю 19 грудня. Але у п’ятницю кацапи обстріляли нашу енергетичну інфраструктуру. Мої побутові проблеми – це звісно дрібниці поряд з усіма негараздами України, але все ж я не почувався надто радісним, коли о першій ночі майже весь мій біговий одяг застряг у пральній машинці, і лише о пів на сьому ранку прання поновилося. За допомогою інженерної конструкції з сушарки та обігрівача я таки зумів підготувати необхідний комплект. Але мій сон було зірвано, що в купі з іншими ранковими клопотами та непередбачуваними обставинами не дало мені можливості ще і як слід поїсти ані до відправлення потяга, ані вже у дорозі. Отож у субота я лише пізно повечеряв у Львові. Звісно ж це був подвійний удар у моє слабке місце – мігрень. На досвіді боротьби з нею я докладав моральних зусиль, аби триматися, але як не крути, настрій був паскудний. Та я дістався до перевіреного раніше капсульного хостелу, гарні умови в якому дозволили мені як слід відпочити, та попри всі ті негаразди опинитися в неділю на старті забігу в доброму гуморі та гарній формі.
До пакету учасника входила баночка «Зеника». Цікавий збіг, адже з франківського півмарафону я привіз такий же пивний сувенір. Бігове пиво року!
Організатори не надто подбали про комфорт не місцевих учасників без машин, і умови для переодягання та очікування старту були поганенькими. Також неприємно здивувало перенесення старту на годину пізніше і той факт, що дізнався я про це випадково зі сторінки у соцмережі, якою не користуюся. Це мало значення, адже між стартом об 11:00 за межею міста, куди складно викликати таксі, та відправленням Інтерсіті о 15:30 лишалось не так і багато часу. Також перед стартом було оголошено, що всю трасу було навмисно пройдено квадроциклом для «розчищення». Намір може й добрий, але на практиці це означано наявність незручної для бігу і тому дещо травматичної колії, а також певний удар по романтиці зимового лісу. Сніг не є чимось страшним, і ніжки учасників легко би розтоптати стежку більш природнім способом. Хоч стартовий внесок і був досить скромним, але це ті речі, які від грошей не залежать. Припускаю, що організаторам просто бракує досвіду. З позитивного – це згадана баночка рідкого хлібу, ретельна розмітка траси, гарна медаль та сам Брюховицький ліс.
Перед самим початком я вловив спогади зі свого найпершого забігу, який відбувся у січні 2022 року: схожий зимовий ліс, така ж невелика кількість учасників, теж траса на 12 км з варіантом пробігти її двічі. Того разу я не наважився на два кола, але тепер був готовий до довгої.
Погода: -6°C, похмуро.
Стартували всі одночасно, але натовп учасників скоро розтягнувся, і я біг у помірному темпі, розподіляючи сили на всю дистанцію. Покриття не було надто слизьким, але сніг був то густим, то твердим і не рівним, то доводилось бігти вищезгаданою колією. Кожен крок потребував додаткової уваги! Підйоми не були різкими, деякі за бажання можна було би навіть бігти. Але я на них сильно не викладався. Натомість успішно впровадив нововведення: пролітати спуски якнайшвидше. Кросівки, впевненість та рівновага вже дозволяли таке робити. Отож у кінці першого та на початку другого кіл я час від часу пропускав уперед одну коліжанку на підйомах, але потім лишав її позаду за рахунок таких ледве не гірськолижних спусків. Забава! На відміну від Вертикалей, цього разу я таки розумно розподілив сили і після першого кола відчував впевнений заряд на друге.
Рано чи пізно холодне повітря таки мало вплинути на моє дихання, попри те, що я уважно дихав виключно носом та через баф. Сталося це радше пізно, десь на двадцятому кілометрі. З одного боку було прикро втрачати кілька позицій, відчуваючи, що ноги ще здатні нести швидко, та з іншого це не вилилось у такі ж люті страждання, як на берегах річки Тетерів. Наперед я планував витримати темп у діапазоні 6:00-6:30. Вийшло 6:10, отже я таки молодець! Увірватись у верхню половину не вдалося, але враховуючи всі обставини, я все одно більш ніж задоволений своїм забігом. Наразі беру курс на витривалість та помірне, але впевнене проходження великих відстаней.
Відстань: 23.3 км;
Набір висоти: 691 м;
Час: 2:27:47;
Темп: 6:10 хв/км
Місце: 24/38 (загальне), 19/29 (чоловіки), 9/14 (30-39)
