Харків. "Сонячний".
Наступного після відвідання Умані дня я перемістився в Харків, де на мене чекали два матчі на двох нових стадіонах. І ось перший з них. Стадіон «Сонячний» розташовано буквально на краю Харкова, в передмісті, що П’ятихатками зветься. Проте, дістатись туди не є проблемою, адже на веб-сторінці Геліоса детально описано як до "Сонячного" доїхати. У вільний від трафіку день, я дістався туди за сорок хвилин.
«Укрзалізниця» збудувала цей стадіон як підготовчу базу до Євро-2012. 4924 місця, освітлення, гарне поле. Є тут готель, в якому може розташуватись весь склад якоїсь збірної або клубу. Все новеньке, є паркова і нормальні туалети… Інфраструктура, коротше кажучи. Щоправда, коли я порізав ногу за пластикове сидіння стадіону та прийшов до медпункту стікаючи кров’ю, то той виявився зачиненим. Але ж Євро-2012 вже минуло… Наразі Геліос орендує цей стадіон для своїх домашок. Помічається вдале співпадіння у назвах арени і клубу. Саме співпадіння, бо стадіон став «Сонячним» від однойменного дитячого табору, на території якого він розташовується.


Матч зібрав аудиторію у 290 глядачів. Фанати обох клубів розташувались на малій трибуні, щедро освітлювану сонцем. Тому не дивно, що до середини першого тайму майже всі стояли на голому торсі. Гості приїхали автобусом в кількості 24 голів, місцевий сектор же зібрав на двох осіб більше. Фанатіли обидві сторони нічогенько, адже акустика на «Сонячному» добра, а нечисленні глядачі поводились тихо. Приємно було почути непогані заряди українською, зважаючи на російськомовність Харкова та Краматорська. Також відзначу гучні переклички «Слава Україні-Героям Слава» та «Свободу Чесним». У червоно-чорних відзначу ефектний лицьовий банер та кілька прапорців у другому таймі. Що ж до жовто-зелених, то він також нічогенький, але дуже малий. Гра подарувала захоплюючий перший тайм, в якому й було забито всі м’ячі. В другій половині команди заспокоїлись, хоча також не обійшлось без загострень.