Переяслав-Хмельницький. Стадіон ім. Валерія Лобановського.

В Україні є два стадіони, що названі на честь Валерія Васильовича Лобановського. Про перший знають всі, а от другий «заховався» в Переяславі. Про існування в цьому славному місті футбольного клубу мені не відомо (бо його і справді нема). Але стадіон не стоїть без діла – тут грає Артилерист із Дівичок. В цьому селі розташовується навчальний артилерійський полк, звідси і назва клубу. Проте, фінансується команда не армійцями, а «Нивою Переяславщини», підприємством, що займається розведенням свиней. У Баришівки все простіше – просто собі молода команда місцевих хлопців. Ця команда за весь чемпіонат спромоглась здобути лише одне очко, програвши 10 матчів. Артилерист же мав 16 пунктів. Перед матчем насторожувало те, що минулого тижня баришівці не поїхали на виїзд в Бишів і отримали технічну поразку. Але Переяслав до них значно ближче, тож варто було сподіватись, що цю гру вони все ж зможуть відвідати. Я хвилювався чи відбудеться гра, бо другий поспіль «облом» я б не пережив…

Тут трохи відійду від теми. Минулої суботи я поїхав в Малу Солтанівку, там черговий матч чемпіонату Київщини мали зіграти Путрівка та Діназ. Інформація про це з’явилась на сайті КОФФ в п’ятницю, тобто за день до гри. Приїхавши на стадіон, ніяких слідів гри виявлено не було. Згодом виявилось, що команди вирішили зіграти пізніше, бо в понеділок Путрівці тре’ було грати півфінал кубка області. Сайт футбольної Київщини начебто і інформує про матчі, але при тому в останній момент та не завжди правдиво. Створюється візуальний ефект піклування про глядача (і граундхоппера, хе), але на ділі часом вилазять такі от «підстави». Щодо самих змагань, то в ступор мене загнала турнірна таблиця перед стартом другого кола змагань: серед усіх команд, з’явилась така собі «Оболонь-Бровар-2» із нулем в стовпчику проведених матчів (в той час, як всі інші зіграли по 15 ігор). Ця команда тепер грає з усіма на рівних… Коли вони набігають ще 15 матчів першого кола і як на це дивляться інші учасники змагань? Чи дубль пивзаводу не збирається їх грати… Дозаявка команди посеред чемпіонату… Чому не в другу лігу, а одразу у вищу… Бабло перемагає всьо? Чи може у КОФФ просто відсутній регламент. Цікаво що про це скаже федерація Київщини… Слідкуйте за оновленнями, ги. Але що би вони не відповіли, в будь-якому разі… Ну, що це за херня?! І не кажіть тепер, що ПФЛ – це базар-ліга.

Але повернемось до Переяслава. Я прийшов на стадіон за годину до гри. Пофотографував і став чекати. Спершу на полі була лише команда господарів. Через деякий час прилетіла інформація, що гості їдуть («ура!» -, подумав я!). За п’ятнадцять хвилин до гри вони і справді приїхали. А на п’ятій хвилині гри з’явились арбітри, розпочавши гру із семихвилинним запізненням. Комусь то дрібниці, але не мені. Бо матч мав початись о 17:00, а остання маршрутка до Києва відправлялась о 19:00. Отож, через це запізнення я мусив залиши матч до його закінчення (до автостанції ж іще хвилин 10 бігти). За все життя такого не робив, якою б не була гра і рахунок, а тут…ех, прикро. Гра видалась цікавенькою. Гості, начебто безнадійні аутсайдери, забили гол з пенальті в середині першого тайму, і взялись злагоджено оборонятись ще й гострими контратаками відповідати. Артилеристи індивідуально діяли краще, але командної гри ніяк зліпити не могли. Так і бігали всю гру. На 83-ій хвилині, коли господарі все сильніше починали насідати на ворота Баришівки, а я якраз підкрався до виходу і готовий був починати забіг на Київ, суддя не поставив очевидний одинадцятиметровий у ворота Дівичок. Тренери баришів чан волали на весь стадіон. Але, на щастя, справедливість перемогла і гості все таки довели матч до заслуженої перемоги. Про це я дізнався лише в понеділок. А до того, переймаючись долею матчу, не міг заснути дві доби…

Про стадіон. Ось такий він: дві трибуни вздовж поля. На них встановлені лави, старенькі, але пофарбовані. Загальна місткість - 1620 глядачів (згідно з моїми суб'єктивними підрахунками). Бігові доріжки викладено із різнокольорових гумових «пазлів», що помітно звеселяє загальний вигляд арени. На території також є покинутий хокейний майданчик, зачинені туалеті, турнікети в гарному стані та ще друга галявина для ногом’ячу. Варто відзначити освітлення: дві з чотирьох башт мають ліхтарі, одна стоїть пуста, а ще одна валяється за трибуною. Ще один стадік пробито, оле-оле-оле. Далі буде…