Останній тур першої та другої ліг в цьому році. Вибір матчів не сильно багатий. Вирішую їхати в Полтаву на гру однойменного клубу із харківським Геліосом. Цікаво було побачити, що собою являють фанати Полтави і чи прийдуть вони взагалі на гру, адже: 1) на попередній домашній грі за піротехніку їх вигнали зі стадіону; 2) матч відбувався одночасно із грою Ворскли, а я пропускав, що це біло-зелені розважаються у вільний час на матчах другого міського клубу. Також була надія побачити виїздюків із Харкова на близенькому для них виїзді.
До Полтави (як потім і назад до Києва) доїхав Спрінтером. Скасування низки потягів харківського напрямку і поява Інтерсіті-експресу із його непомірно високими цінами спричинила виникнення аж трьох різних приватних перевізників із щогодинним відправленням і нормальною ціною (100 грн). В Полтаві був уп’яте, але не переставав тішитись затишком, охайність і красою міста. До того ж погода видалась напрочуд сонячною і тому радісною. Із чудовим настроєм пробігся центром і пішки спустився до Подолу. Район цей дуже приємний, після столичних багатоповерхівок незвично бачити нові п’яти-шестиповерхові житлові будинки із цегли. Поміж ними і розташувався стадіон.
«Локомотив» збудовано в 1937 році, під час війни зруйновано і в 1949 відбудовано. В 2008-ому році президент новоствореного клубу «Полтава» реконструював арену. Як показало детальніше вивчення, то економили як могли. Сидіння, як видно, збирали де було, або ж просто якісь залишки зі складу закупили. При цьому на одній з трибун викладено «ФК Полтава», з усіх сторін крім протилежного боку поля виглядає неохайно. Ну, і я вперше побачив, що таке прикручування сидінь до старих лав,це вже економія на металевих каркасах. Прикольно також те, що я вдруге поспіль (після хмельницького стадіоні) стикувався із асиметричність трибун і поля. Але якщо в першому випадку це складно помічається, то в Полтаві симетрії немає зовсім. Колоритно. Безперечною перевагою стадіону є близькість трибун до поля. Я це люблю :)
Познімавши стадіон з усіх можливих ракурсів пішов знайти перекусити. І приємно здивувався фірмовим магазином місцевої шоколадної фабрики «Домінік». Скуштувавши невечкий батончик, я повертався туди двічі, щоб і самому ще посмакувати, і в якості сувенірів з собою забрати. Шоколад дуже смачний, в міру солодкий і без зайвих домішок і технічних інновації, які тільки вбивають справжність смаку не тільки солодощів, а й будь-якого іншого продукти. Буваючи в будь-якому місті, я намагаюсь знайти якийсь продукт місцевого виробництва. Свої для своїх поганого не зроблять. Десь це - ряжанка, десь - солоні огірки, а в Полтаві – це шоколад. Ну, час йти на матч. Заходжу перед самим початком, людей мало, але враховуючи те, що зараз грає Ворскла, то я (під впливом чемпіонату області) очікував навіть менше. Загалом налічив 215 глядачів замість п’ятисот за думкою мабуть сліпого інспектора матчу (чи хто там чим псевдо-підрахунком займається). Фанати господарів на матч прийшли, п’ятнадцять облич шкільного віку. Звук дуже слабкий, навіть для такої кількості. Дивно, чому вони не обрали сектор під дахом. Репертуар непоганий, але припускаю, що більшість (якщо не всі) тем взято у великого брата – Ворскли (не знайомий із їхніми зарядами, на виїздах за Динамо я-то бував, але коли фанатієш за свій клуб, то все інше якось до дупи). Майже все російською мовою. Така-от духовна столиця. Гості, на мій подив. не приїхали. Мабуть, вони вже просто не існують. Якщо не їхати за командою в сусіднє місто, то краще не існувати. В перші хвилини матчі гості на полі притисли Полтаву до власних воріт, влучили у штангу і втратили ще кілька нагод відзначитись. Я вже став вірити у цікавий матч, але гра заспокоїлась та так і закінчилась без голів. Дотерпів до кінця і пішов зі стадіону. Мій автобус відправлявся через години з протилежного боку міста, тому я квапився. Проте тролейбус нумер уно довіз мене хвилин за 20 і я ще мав вдосталь часу, щоб знайти туалет в знайомому за виїздами торговому центрі. Насолодившись вишуканим графіті ворсклян і донеччан вирушаю додому. Наступними днями вивчаю календар першої ліги на друге коло і вже розписую, куди можна з’їздити навесні… Але до неї ще так довго, як тепер прожити без футбол…?
Немає коментарів:
Дописати коментар