Нова Каховка. "Енергія".

Дербі Херсощини – це ще одне із двох українських протистоянь, які більш менш вписуються під означення «дербі». Тож гру в Новій Каховці було позначено у моєму календарі ще з літа.

Буквально декількох хвилин мені забракло аби вихопити через інтернет останні квитки до Херсону, тому довелося їхати через Миколаїв. До міста корабелів я прибаю о четвертій ранку. Темною вулицею, пильнуючи кожен звук і тінь, дістаюсь автовокзалу та беру квиток на найближчий автобус до Нової Каховки. На щастя, автостанція має пристойну залу очікування, тож своїх кілька годин до відправлення я просидів у теплі, вимушено спостерігаючи за пригодами Скубі Ду… У дорозі до Херсону вдається трохи подрімати. Далі ж я очей не можу відвести від краєвидів степової України. Місцями заїзджаємо в густий туман, і тоді я насолоджуюсь відчуттям знаходження наче в іншому вимірі. Навколо лиш рівнесенький степ, а до обрію, обмеженого імлою, всього лиш кількадесят метрів… Перетинаємо Каховську ГЕС і ось я на місці. Після традиційної фото сесії пустого стадіону переміщуюсь до парку, в якому він власне й знаходиться. Парк видовжений уздовж берегу Дніпра. Осіннього дня там приємно пройтися вузенькими доріжками, посидіти на березі та думки погадати… Я би провів хоч весь час до матчу в тій пречудовій місцині, що навіює спокій, та захотілося поїсти. Пройшов вулицею, назву якої й пригадувати не хочу, аби не псувати приємні враження. Забудову хочеться назвати затишною: двоповерхові будинки і зелені ґанки поміж ними. Не знаю як там місцевий люд живе, але пожити тут кілька тижнів після божевілля великого міста, перевести дух мені здалось непоганою ідеєю. В центрі біля ринку знаходжу якийсь заклад. Борщ непоганий, омлет – так собі.

Стадіон

«Енергія» - це цілий спорткомплекс, у якому я знайшов навіть тир для стрільців із лука. Певно, що все це збудовано в один час із появою міста в 60-х роках минулого століття. Футбольний стадіон має бігові дорожки, дві простенькі трибуни та скромне табло. Загальна кількість сидячих місць: 2910, але є й додаткові лавки за південними воротами.

Гра

Гості були фаворитами зустрічі, що й відображалось у грі. В другій половині гравець господарів доматюкався до червоною картки, після чого Кристалу не склало проблем довести рахунок до розгромного.

Фанати Енергії

57 чоловік. Без банерів та атрибутики (лише один шалик своєї команди та один Кристалу, яким новокаховці кидались один в одного). Заряди прості, є української мовою. В середині другого тайму чомусь залишили стадіон. Припускаю, що жовто-чорні вирішили буцімто суддя діяв упереджено. Проте, як червона картка, так і пенальті були справедливими. Дивний хід від господарів, особливо для дербі.

Фанаті Кристала

62 виїздюки, серед яких кілька хлопців із Каховки та Кривого Рогу. З атрибутики один величезний та один маленький банер, кілька шаликів у сидячих вболівальників. Всі заряди російською, різноманіття краще ніж в Енергії.

Звук в обох сторін пристойний, хоча за такої незначної кількості глядачів, то є очевидним. Я марно чекав на хоч якусь піротехніку чи перформенс, але нічого такого не було. Звичайна собі зустріч, хіба що з купою матюків з обох сторін. До речі, перед початком матчу правоохоронці додумались заводити фанатів Енергія якраз повз вже заповнений гостьовий сектор. Але й тут без якихось рухів, окрім матюків. У підсумку можу сказати, що залишився дещо розчарованим через відсутність хоч якогось "екшну".

Загалом я задоволений відкриттям нового затишного містечка на березі Славутич-Дніпра, нового стадіону та двох фанатських рухів, які не доводилось бачити раніше. Йду на автостанцію і після кількох нудних годин сідаю до автобусу, що перевозити мені у Донецьк.