Чернігів. "Хімік".

Довірившись офіційному сайту ФК ЮСБ Чернігів, наш маленький колектив відправився в місто Славутич, що знаходиться поблизу Чернігова, але належить до Київської області. Дуже хотілося б побувати на матчі в такому незвичному місці. До того ж, Славутич міг стати п’ятидесятим населенним пунктом, де я був на футболі. В місті опинились за багато годин до початку гри і пройшлись повз стадіон. Ще тоді у мене викликала підозру непідготовленість поля та невстановлені ворота, що валялись на землі. Але я списав це на низький рівень змагань (у місцевої федерації навіть сайту немає). Прийшовши ж на арену за годину до гри все стало ясно – гри тут не буде… Швиденько телефоную в клуб, чий сайт мене увів в оману і мені кажуть, що гра в Чернігові на стадіоні «Хімік»! Сайт, до речі, достатньо непоганий і інформативний, тому я й довірився йому так сліпо. Отож ми сідаємо в найближчу маршрутку і їдемо в Чернігів. На щастя, потрібний стадіон знаходить якраз на в’їзді в місто з боку Славутича, тож опиняємось там в кінці перший половини зустрічі. Я чув про цей стадіон, розвідував про нього, тому знав, що нічого цікавого він собою не являє. Так і виявилось: поле та залишки лавок вздовж одного боку. Вмостились на травичці в тіні і спостерігали собі за грою. На щастя, жодного голу ми не пропустили і вся трійка м’ячів влетіла в другому таймі. Два з пенальті + гол у власні ворота, нечасто таке побачиш. Стадіон «для кількості», навмисно сюди б не приїхав. Але кумедно, що це перший такий промах із місцем проведення гри, і що футболу все одно не вдалось від мене втекти.