Мурманськ. Центральний стадіон профсоюзів.
Трійка найпівнічніших футбольних клубів світу: 1) «Алта» (Норвегія); 2) «Тромсьо» (Норвегія); 3) «Сєвєр (Мурманськ, Росія). І ось під час заполярної подорожі мені із луганцем Ігорем поталанило опинитись в Мурманьску в день гри місцевого клубу! В місті є два більш менш пристойних стадіони: «Центральний стадіон профсоюзів» та «Строітєль». Футбольні матчі проводили на обох, поки влітку 2010-ого року Центральний не оновили (встановили пластикові сидіння та покрили поле штучним газоном, бо справжній не витримав би складних погодніх умов), і «Сєвєр» остаточно переїхав туди. Фішка в тому, що Центральний знаходиться північніше від «Строітєля», ура! Мені відомо, що в місті Норільськ, що знаходиться трошки північніше за Мурманськ, є більш менш пристойна арена, але схоже, що використовується вона для інших видів спорту і футбольного клубу в місті немає. Тобто виходить, що ми побували на третьому з можливих найпівнічніших матчів!
Стадіон вигідно розташований у ярочку, а його трибуни знаходяться на схилах. Заощадження на зведенні опорних конструкцій, одначе. Сидіння трьох кольорів, розташовані так, що утворюють російський триколор.
У господарів зібралося сорок активних вболівальників, серед яких чимало дівчат. У гостей також був сектор, здається п’ятеро тверчан, проте за гру ми їх так і не почули (зрештою, ми їх і помітили тільки в кінці матчу проходячи через їх сектор до виходу).
«Волга» легко розібралась із мурманцями, забивши їм три голи в другому таймі, і я навіть виграв на цього трохи грошей.
Коротше кажучи, нічого в цьому матчі особливого окрім одного – вище лише Тромсьо і Алта!
«Зеніт» непогано працює із вболівальниками. У місті досхочу різноманітної реклами клубу та афіш найближчою гри. Квитки на матч можна купити у численних касах в різних куточках міста, попередньо забронювши їх через інтернет. Саме таким способом ми і скористались, дуже зручно і сучасно.
Стадіон «Петровський» цікаво розташувався на штучному острові. Всередині ж він являє собою звичайний стадіон, що вміщую лише 21504 глядача. Цього звісно ж недостатньо для такого великого міста із таким популярним клубом, тому з 2016-ого року Зеніт планує переїхати на нову арену місткістю 69501, яка наразі будується.
Контроль наявності квитків досить суворий, пройти без квитку вкрай складно. Також на стадіоні дуже багато міліції, що цілком звично для масових заходів в цій країні.
Стадіон зібрався не повний, матч явно не з передових. Зеніт підтвердив своє реноме фавориту та накидав 4 сухих м’ячі у сітку гостей. У господарів активно фанатів немалий віраж, різноманіття зарядів та пісень непогане, але активність фанатів була середньою, адже, як зазначалось вище, матч видався прохідним. Гостей прибуло небагато, близько п'ятидесяти, нічим не відзначились. Бачив Боярського на протилежній трибуні, його капелюх хдалеку видно. От і все цікаве на цей день. Побував на стадіоні відомого клубу, але враховуючи більш ніж прохолодне ставлення до першості північного сусіда, сильних емоцій не мав. Дещо цікавіше чекало на мене попереду...
Поталанило опинитись у Калінінграді в день матчу місцевої Балтики. За 100 рублів заходимо на стадіон, де перед грою публіку із динаміків розігрівала усіляка попса серед якої знайшлося місце трансвеститу А.Данилко. Стадіон оточує поле з трьох боків, центральна трибуна має дах. Публіки зібралось зовсім небагато, лише 10% від загальної кількості місць на стадіоні. Так і не вдалось з’ясувати чому Балтика лишилась без підтримки. Ми бачили кількох хлопців в ультра шаликах, але на фанатський сектор вони не дійшли. Там натомість зібралася невеличка компанія напівкузмичів з кольорами клубу. Схоже на байкот, але це лише припущення, достовірної інформації немає. Отож ми дивились гру, пили квас, приколювались з кумедного гімну клубу і чекали на єдиний гол в дуже нудному матчі.
На жаль, в той день я не знав. що почну активніше подорожувати стадіонами і писати про це, тому не спромігся на гарні смітлини стадіону. Тому ось панорама, яку я знайшов в мережі.
