Плиски. "Єдність".
Плиски! Про це село знає кожен український фанат. Екзотичнішого виїзду годі й шукати! Населення Плисок – 1333 людини. Стадіон же розрахований на 1270 глядачів. В 2006-ому, коли тут була лише одна трибуна і кілька лав, сюди завітали фанати луганської «Зорі». Так само в 2009-ому пощастило із кубковим жеребом і донецьким кротам. Пан Зюїч навіть пригадав про той виїзд в «Останньому аргументі». Коротше кажучи, «вищоліговим» фанам потрапити до Плисок – мрія. Я не став чекати такої вдачі (бо нам в Кубку із цікавими виїздами фатально не щастить), і поїхав туди туристом. Завдяки матчу збірної, в календарі «Динамо» утворилась перерва, яка співпала із виїздом тернопільської «Ниви» на Чернігівщину. Вони тут вже звикли грати, у фаната Ярослава це був, здається четвертий виїзд туди. Рано вранці разом із Андрієм сідаємо в ніжинську електричку і за дві години опиняємось зрозуміло в якому місті. Маючи в запасі кілька годин до наступної «собаки» вирушаємо в місто. І нам щастить – саме 8 жовтня в Ніжині день міста! В центрі – ярмарок, в основному сувеніри та смачненька їжа з різних куточків Чернігівщини. Ми скуштували солоних огірочків, адже Ніжин є українською столицею цього продукту, в місті навіть пам’ятник огірку є! Зарядившись гарним настроєм повертаємось на вокзал і проїжджаємо кілька зупинок до станції Крути, де відвідуємо меморіал молодим Героям, що полягли за Україну…



Там зустрічаємо колоритний колектив із виїздних тернополян, а також чернігівців, харків’ян та відомої фанатки з Одеси. Ця публіка, відвідавши у п’ятницю матч збірної, також захотіла побачити що таке Плиски. Продовжуємо рух залізницею, ще кілька зупинок і ми в Плисках. Крокуємо від вокзалу до стадіону. Радують око сільські види, щоправда є й покинути хати й зарослі бур’яном городи. Двоє хлопців проїжджають половину шляху на возі!


Стадіон крім двох накритих трибун має дерев’яні лави, що здається поспішно зібрали до матчу із «Шахтарем». Визначаємо гостьовий сектор за діркою від фаєра в даху (деснянці тут були). На вихід команд гості запалють кілька зелений і жовтих димів. На жаль, сильний вітер швидко їх розвіяв, але все одно вийшло гарненько. Не зважаючи на очікування, тернопільська команда не може подолати команду, що посідає останнє місце і матч закінчується нудними нулями.


Після гри йдемо до центру перекусити, і натрапляємо на прикольний пам’ятник жабі. На прощання із Плисками вирішуємо захопити хоч якийсь сувенір – знімаємо з афіші пластикові таблички із назвами команд. Але поруч зупиняється «Газель», з якої місцеві авторитети люб’язно пропонують повернуть майно клубу на місце. Підкоряємось їх волі, бо забиватись із місцевим мобом мужиків із вилами й лопатами було б ризиковано :)